Муніципалітет-член мікрорайону КАХАН.
Ржичани — старовинне село. Перша згадка про Річани датується 1237 роком, коли три брати Карел, Бенеш і Ладіслав з Річан згадуються як свідки в документі про те, що Вацлав I перейшов у брненську церкву св. Петра деякі села. Рід Ржичанських був надзвичайно розгалужений не лише в Моравії, а й у Богемії. Роди можна було сміливо розрізнити за гербом, моравський рід мав у своєму гербі дві бороди (бойові сокири), складені хрестом.
Осідкою панів з Річан та інших власників була фортеця на скелястому мисі за селом, яка досі називається «На Замєчку», на картах місце позначене як Градіско. Місце, де колись стояла фортеця, зараз вкрите лісом, і рів, який оточує пагорб, все ще можна побачити. З цим місцем пов’язані також примарні чутки (самоглава). На найдавнішій карті Моравії 1575 р. та на карті Коменського 1633 р. Ржичани позначені як місце з фортецею. У 1539, 1540, 1552 роках описується як запустіла, у 1560 році перебудована. З часом Річани перестали бути окремим маєтком і були приєднані до замку Вевержі. У пізніші часи садиба стояла в нинішньому центрі села «на дворі», аж у 1671 році згадується як лицарська резиденція. Панство, якщо йшлося про маєток, зупинялося у Вевержі, тож там жили ржичанський бургомістр і пенсіонер із писарем.Наприкінці шістнадцятого століття Ржичани придбали – завдяки шлюбу – родину Тіфенбахів, а Річани вийшли з-під довготривалого володіння вітчизняних дворянських родів і стали власністю володарства іноземного походження, наприклад Колальтів, Зінзердорфів, Мундісів, князя Густава з Васи, онука шведського короля Густава III та інших. . Маєток не приносив користі, бо власники в ньому не залишалися, а маєтком управляли чиновники.