Муніципальне управління Мікуловіце.
Мікуловіце розташоване біля річки Беле (середня висота 320 м), у тій частині її долини, яка є найнижчою та найширшою на нашій території, річка тут бере початок з правого боку річки Олешніце, а потім тече у східному напрямку до Польщі до Ниси.
Вони простягаються вздовж важливої дороги від Єсеніка на північний схід до прикордонного переходу Мікуловіце з Польщею.
Історично Мікуловіце задокументовано ще з Середньовіччя. Перша письмова згадка датується 1263 роком. Однак поселення в долині річки Беле є, безумовно, старше, ніж свідчать перші історичні документальні записи. Можна припустити, що принаймні з 10 століття територія сьогоднішніх Мікуловіце була предметом інтересів шукачів дорогоцінних металів. Золото видобували з алювію річок Беле та Олешніце. Ми все ще можемо знайти залишки цієї діяльності сьогодні.
Люди повернулися до видобутку золота і в пізніші періоди. Дуже цікаві приклади залишків так званого «пальцевого копання» можна побачити по дорозі з Мікуловіце до Ондржейові, коли минаємо так званий «Золотий кут» вздовж потоку Олешніце. У 1907 році Мікуловіце було піднесено до містечка. До нього входить населений пункт Бухберк, перейменований на Буковець, у 1960 році раніше окремі села Кольновіце та Широкий Брод були приєднані до відповідних населених пунктів. Серед важливіших пам’яток маємо церкву св. Миколая (з 1550 р.). Крім того, охороняється столітній тис. Його вік оцінюють у 700 - 800 років, окружність стовбура 298 см, висота 13 м. Біля церкви зустрічається тис червоний (Taxus baccata L.).
Насамкінець хочеться згадати про дві липи біля пам’ятника св. Яна Непомуцького, вік якого оцінюють у 150 – 180 років. Липа серцелиста (Tilia cordata Miller) має окружність стовбура 300 см, висоту 26 м, а липа крупнолиста (Tilia platyphyllos Scop) – 328 см, висота 25 м. Вони знаходяться поруч із автобусною зупинкою в центрі Мікуловіце.